В наш час багато хто вважає, що Церква і віра в Бога це різні речі. Нібито в Бога треба вірити в душі, а Церква це щось вторинне, наносне, потрібне для простих людей, щоб їх стримувати, виховувати, керувати ними. Ця думка не нова, і кожен може думати як завгодно, але треба знати, що вигадана вона ворогами Бога і Його Церкви, для боротьби і знищення релігії. Тому нам, віруючим людям, розділяти віру в Бога і Церкву в жодному разі не можна, бо як показує історичний досвід, коли людина втрачає зв`язок з Церквою, досить швидко вона втрачає і живу віру в Бога. Тобто віра стає переконанням, що десь є Бог, але живих, справжніх стосунків з Господом уже немає, і через це немає вже бажання активно втілювати в життя волю Божу. Чому так? Церква створена Самим Господом Ісусом Христом, і тому належачи до Неї, відвідуючи храм і беручи участь у Богослужінні ми вступаємо у справжнє єднання із Господом, зміцнюємо нашу віру, змінюємо своє життя…
Яскравим прикладом цього є великий святий, пам`ять якого святкує сьогодні Православна Церква – праведний Іоанн Кронштадтський. Він народився в бідній родині недалеко від Архангельска і з самого малечку відвідував храм, любив молитися, коли підріс то разом з батьком співав під час богослужіння. Закінчивши семінарію, а згодом і Духовну Академію він був призначений священиком у передмістя Петербургу – Кронштадт. В це місто звозили з столиці злодіїв, хуліганів, п`яниць, нероб, і саме на них звернув свою увагу отець Іоанн. Він побачив, наскільки ці люди далекі від Господа Ісуса Христа і звернувся до них з проповіддю. Але молодий пастир бачив, що не лише слово Боже потрібне цим нещасним, але і матеріальна допомога, і тому він почав все, що мав роздавати знедоленим людям, сам навіть купляв їм ліки, їжу. Не відразу, але врешті - решт любов о. Іоанна торкнулась цих зачерствілих людей і багато-хто з них почав змінюватись на краще. З часом о. Іоанн організував у Кронштадті Будинок працелюбства, де кожен міг знайти притулок, їжу, і роботу, щоб забезпечити собі гідне існування. Аналогічні будинки стали, при сприянні Кронштадтського пастиря, з`являтися по всій Росії.
Крім цього довгий час о. Іоанн викладав в гімназії Закон Божий, він пам`ятав, як йому було самому важко вчитися, і тому всю любов свого серця віддавав своїм учням, які з вдячністю все життя потім згадували уроки Закону Божого.
Але найголовнішою справою життя цього праведника були молитва і богослужіння. Отець Іоанн вчив, що церковне богослужіння - центр життя кожного православного християнина, якщо ми не любимо молитися вдома і в храмі, якщо ми не живемо для Господа, не любимо Його, то ми не є справжніми християнами, ми мертві духовно.
Вже тоді багато людей, особливо серед освічених, шляхетних перестали ходити в церкву, відкрито глузували з віри в Бога. Вони сміялися з о. Іоанна, але Сам Господь прославляв Свого праведника – по його молитві почали творитися чудеса: безнадійно хворі одужували, вирішувались важкі справи, чоловіки поверталися в сім`ї, пияниці припиняли пити і ставали корисними членами суспільства, невіруючі каялись і приходили до віри в Бога і до церкви Христової.Відомий історик Едвард Радзинський свідчить, що раз на рік відома газета “Петербурзький вісник” присвячувала цілий номер описам документально зафіксованих зцілень по молитві о. Іоанна. В Кронштадті було відкрите окреме поштове відділення, куди з усього світу приходили листи і телеграми до святого з проханням помолитися за зцілення. Усіх людей о. Іоанн закликав каятися у своїх гріхах і регулярно причащатися в храмі Тіла і Крові Господа Ісуса Христа. Сам угодник Божий служив і причащався щодня.
З молоду він також вів щоденник “ Моє життя во Христі”, записував свої роздуми над Біблією, ще за життя його твори були перекладені майже на всі європейскі мови, і стали улюблен читанням багатьох не тільки православних, але і західних християн. Своєму праведнику Господь відкривав майбутнє: отець Іоанн передрікав, що якщо народ руський не покається, не змінить життя своє, не повернеться до Св. Православної Церкви, то страшні лиха очікують його. Святий передбачив революцію, голодомор, війни: і грамадянську і другу світову. Він передказував гоніння на віру, але і відродження Православ`я.
Сьогодні ми святкуємо пам`ять закінчення славного земного життя праведного Іоанна Кронштадтського, і народження його в життя небесне. Хай кожен з нас почує заклик цього праведника, про те що необхідно відвідувати храм, змінювати своє життя, любити Господа, служити йому всім серцем, регулярно причащатися Тіла і Крові Христової, каятися в своїх гріхах, творити справи милосердя. І хай через це Господь пошле Свою милість і Своє благословіння на наш народ, на нашу державу і землю.