Все в нашому житті є даром Божим і одним з найбільших дарів є здоров`я. Вітаючись, ми бажаємо один одному здоров`я, о здравії ми молимося за себе та своїх родичів… І тому хвороба, втрата здоров`я є для кожного з нас одним з найважчих випробовувань. На жаль, у розпачі люди часто не довіряють офіційній медицині, сподіваючись за кілька сеансів у екстрасенсів вилікуватись від усіх можливих хвороб. Але якщо ми визнаємо, що здоров`я не наша заслуга, а дар Творця, то треба також визнати, що цей дар повернути нам може лише Той, Хто нам його спочатку дарував. Тому займаючись псевдо-лікуванням чисельні зараз горе-цілителі наносять велику шкоду, в першу чергу собі, бо намагаються дати хворим те, чого в них немає. Цим вони уподібнюються дияволу, який в Слові Божому зветься неправдомовцем, і який прагне славу і честь, що належать Єдиному Богу привласнити собі. По-друге вони спричиняють шкоду тим довірливим людям, які не знаючи Православного віровчення звертаються до них за допомогою. Звертаючись до всіляких ворожок, ясновидящих, відунів ми фактично звертаємося за допомогою до нашого ворога диявола, якому всі ці екстрасенси і цілителі свідомо чи несвідомо служать. Уявімо, що під час війни ми звертаємося у ворожий стан з проханням про медичну допомогу. Ворог дасть нам такі ліки, після яких ми вже ніколи не прокинемося, або у кращому випадку залишимося на все життя каліками і станемо легкою здобиччю супротивника. Так само звертаючись до екстрасенсів за здоров`ям, ми отримаємо лише ще більші негаразди. Диявол не може дати здоров`я, він його може лише забрати, тим більше його слуги.
Отже що нам робити в хворобі? Безумовно, треба звернутися за кваліфікованою медичною допомогою до офіційного медичного закладу, сумлінно виконувати поради лікарів, суворо дотримуватись розпорядку дня та режиму харчування. Але крім цього треба звернути увагу на духовну сторону питання. Православна Церква стверджує, що в більшості випадків хвороба є наслідком наших гріхів, гріховного способу життя, тому лікуючи тіло, треба звернути увагу і на душу. Але для цього не потрібно йти до всіляких біоенергетиків чи контактерів з космосом, не треба знімати порчу, лікувати ауру, виправляти карму і робити інше безглуздя, витрачаючи на це купу грошей. Існує Православна Церква, яку створив Сам Господь Ісус Христос, і де кожен із нас може отримати від Бога зцілення і для душі й для тіла. Як саме? Якщо хвороба є передвісником смерті, то прчиною самої смерті є відрив людини від Бога - джерела життя. І от як раз у Церкві, у створеній Христом спільноті вірних йому людей, кожен із нас має подолати цей розрив. Що відділяє нас від Господа? Наші гріхи, наше рабство суєті, матеріальному, наш безбожний спосіб життя, коли Творцю нема місця у нашому житті, наших думках і почуттях. Гріх це не лише порушення закону, не лише прірва, що розділяє нас з Господом. Гріх також є раною, хворобою, яку ми самі спричиняємо собі.Тому каяття в гріхах свого життя – обов`язкова умова зцілення нашої природи, обов`язкова умова зміни способу нашого життя, початку життя духовного – життя з Богом. І це дуже важливо усвідомити – захотіти усім серцем бути з Богом, виконувати Його волю, спілкуватися з ним у молитві, у Таїнствах, читаючи Біблію. Без цього неможливе справжнє зцілення. У частини малоцерковних людей існує думка, що достатньо поставити свічки, заказати певні служби - і має стати краще. Годі й казати, що такий підхід дуже далекий від християнства і відображає наше споживацьке ставлення до Бога і Його Церкви. Отже для зцілення необхідне наше сумлінне, свідоме і щире відношення до Господа, яке обо`язково відображається у зміні способу нашого життя. І участь у Таїнстві каяття починає такі відношення з Богом, приєднує нас до Православної Церкви. Крім цього таїнства у Церкві існують також Причастя Тіла і Крові Христової – найбільше з Таїнств, Соборування, або Елеосвячення – Таїнство спеціально призначене для зцілення хворих християн, відповідь Церкви на хворобу. Є також молитва за здоров`я на Літургії – це богослужіння, під час якого відбувається Причастя, і молитва на молебнах о здравії.
На останок хочу лише зауважити, що участь у церковному житті повинна поєднуватись із християнським життям, приборканням пристрастей і виконанням заповідей.