Версия для печатиНа печать Написать письмоНаписать письмо ВойтиАвторизация Карта сайтаКарта сайта
Православна Дарниця
Православна Дарниця
Головна
 
Св. Прав. Іоанн Кронштадтський: Житіє і Писання
 
Церковні новини
 
Життя парафії
 
Розклад Богослужінь
 
Будівництво храму
 
Церковні Таїнства і Священнодії, що здійснюються на потребу православних
 
Настоятель
 
Виступи, статті
 
Проповіді
 
Як нас знайти
 
Ваші пожертви
 
Контакти
 

Виступи на радіо, газетні статті настоятеля храму прот. Нестора Коломійця

Причастя.

12.01.2009

  Ми говорили, що зцілення людини відбувається в Церкві. І першим кроком на шляху зцілення є каяття і таїнство Сповіді своїх гріхів. Оскільки Церква заснована Самим Ісусом Христом, то і примирення людини з Богом може відбутися лише у Церкві. Перед обличчям Христовим ми у присутності священника, який уособлює собою всю Церкву, ми сповідуємо Спасителю свої гріхи, благаючи Його про прощення, примирення і зцілення наших душевних і тілесних ран. Наступний – найбільший і найважливіший крок – Причастя під виглядом хліба і вина істиного Тіла і Крові Господа Ісуса Христа.

   Якщо каяття є приєднанням до Церкви і примиренням з Творцем, то Причастя – найтісніше єднання з Господом. Для чого це необхідно? Невже недостатньо просто в душі вірити в Бога, інколи молитися, старатися робити добро? Виявляється, що недостатньо. Ось, що каже про це Сам Христос: “Хто Тіло Моє споживає і Кров Мою п`є, той має вічне життя, … той в Мені перебуває, і Я в ньому.”(Ін.6,54-56) Тобто ніяке справжнє духовне життя для християнина неможливе без регулярного Причащіння Тіла і Крові Спасителя.

  Всі страждання людини, всі негаразди через те, що людство на самому початку свого існування зреклось життя з Богом. Бог – Податель життя, наш Творець, який призначив нас для щастя, і тому розівавши зв`язок із ним людство підпало під владу диявола, гріха, страждань і смерті. Звільнити нас від цього рабства і прийшов Спаситель. Втілившись від Пресвятої Діви Марії, Христос поєднав у Собі дві природи: Божественну і людську. Цим Господь здолав розділення між Богом і людьми, померши на хресті Спаситель зійшов у пекло, зруйнувавши їх, тому що смерть і преісподня – це стан безбожного існування, а це завжди страждання. Де нема Бога, там нема життя, а є лише вмирання і смерть, де нема Божественної радості і щастя, там страждання у рабстві диявола. Тому якщо у пекло приходить Бог, то пекло руйнується, якщо Життя вічне приходить у смерть, то смерть перемагається. Воскресіння Спасителя з мертвих знаменувало собою цю Божественну перемогу над смертю та пеклом і стражданням.

  Але ж пекло і смерть це не лише те, що може з нами колись статися, це те, що відбувається з нами зараз. Пекло є в нашому серці, в нашому житті, у наших стражданнях і хворобах, і як важливо тому, щоб і до нас прийшов Христос і приніс в наше життя, в наше тіло і душу, в наші стосунки і справи Свою перемогу над гріхом дияволом, гріхом і смертю! І Христос приходить до нас, коли ми приймаємо в себе Його істинне Тіло і Кров, приєднує нас до Свого Божественного Життя і дарує нам Самого Себе,  Свої мир, радість, любов, силу, дає нам зцілення від хвороб душі і тілесних недугів, робить нас живими храмами Божими! Причащаючись, ми руйнуємо для себе стіну гріха між нами та Богом.

   Православна Церква з самого свого початку, з часів апостольских жила цим найбільшим Таїнством, Таїнством Таїнств, як називали його перші християни. Численні чудеса та зцілення, які відбуваються під час Причастя доводять, істинність слів Христових, важливість причастя для нашого життя. Отже, якщо ми християни, то маємо регулярно підходити до Чаші з Тілом і Кров`ю Господа. Але причастя неможливо зробити вдома, тому у недільні і святкові дні поспішімо до святих Храмів, щоб там прийняти Їжу безсмертя – Тіло і Кров воскреслого Ісуса Христа.

  Будь-яке Таїнство Церкви – це особлива і особиста зустріч з Богом. Але в першу чегу ця істина стасується Таїнства Причастя – Таїнства Таїнств. В Причасті ми приймаємо Плоть Спаителя, яка принесена Господом в Жертву за гріхі людей і маємо, в свою чергу принести себе, все своє життя в жертву Богу (…сами себе и друг друга и весь живот наш Христу Богу предадим…). « Віддайте ваші тіла в жертву живу, святу, приємну Богові,…» (Рим.12,1), « І живу вже не я, а Христос живе в мені.» (Гал. 2,20), - пише св. Ап. Павел.  Оскільки Євхаристія (з грецької  - Подяка - ще одна назва Причастя) пов`язана з смертю і воскресінням Христа, єднає нас з Господом, робить живими членами Церкви, вона є самою важливою подією в житті християнина. До кожної ж важливої події людині властиво готуватися. Багато християн вважають, що підготовка полягає в кількаденному пості і причитуванні належних пред Причастям молитов. Хоча це і безумовно важливо, але підготовкою до зустрічі зі Спасителем повинно бути все наше життя. Уникання всілякого гріха, неправди і нечистоти, збереження миру душевного, обмеження своїх бажань і язика, щоденне спілкування з Богом у молитві і читанні Св. Письма – Біблії, сум за Богом, прощення образ, милосердя і допомога ближнім – без цього неможливе справжнє приготування до Причастя, але без цього неможливе і християнське життя. Отже життя християнина – це постійна підготовка до Причастя.

  Підсумок цієї підготовки – усвідомлення і пізнання своєї немочі, недосконалості, гріховності. Коли людина починає стежити за собою, за своїм внутрішнім життям, пробує виконувати волю Божу, якщо вона чесна перед собою і не зводить духовне життя до виконання зовнішніх правил та ритуалів, вона помічає, що в неї насправді нічого не виходить. Це не привід впадати у відчай, навпаки, визнання нашої неможливості досягти духовної досконалості відкриває двері нашого спасіння. « Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать», - пише св. Апостол Іаков(4,6). Чому? Гордому, самозадоволеному не потрібен Бог, спасіння, а людина, яка відверто визнає, що гине без Господа, бажає спасіння від Бога – «Син бо Людський прийшов. Щоб знайти та спасти, що загинуло.». (Лк.19,10) Тому-то тільки тоді, коли ми підходимо до Чаші Господньої з смиренням, покаянням, відчуттям свого недостоїнства, прощенням ворогів, з любов`ю і бажанням віддати себе в руки Божі, бажанням служити Господу, ми сприймаємо Причастя з вдячністю, як Дар, як милість Божу нам. І так ми причащаємося Тіла і Крові Христових у життя вічне, у прощення гріхів і зцілення душі і тіла.   

 

Комментировать » Комментариев (0)


К списку статей
Другие статьи